ДБН В.2.6-6-95. Проектування, будівництво та експлуатація будинків системи "ПЛАСТБАУ"

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Дані норми поширюються на проектування, будівництво та експлуатацію будинків різноманітної об'ємно-планувальної структури висотою до п'яти поверхів включно для звичайних та складних умов (просадочні грунти та підроблювані території), що зводяться з використанням конструкцій та технологій "Пластбау". Дані норми не поширюються на методи ремонту та відновлення будинків після екстремальних ситуацій (пожежі, повені та ін.).

Вимоги даних норм обов'язкові для виконання на території України, за винятком сейсмічних районів з розрахунковою сейсмічністью вище 6 балів. Для врахування кліматичних умов слід керуватися зміною до СНіП ІІ-3-79**, якою встановлені нормативні значення опору теплопередачі та кліматичні зони України.

Суть конструкцій і технології "Пластбау" (системи "Пластбау") полягає в сполученні залишеної пінополістирольної уніфікованої опалубки та монолітного залізобетону з використанням литих бетонних сумішей, що виключають або істотно зменшують вібрування. Залишена опалубка використовується в подальшому як тепло- і звукоізолюючий матеріал; волого-, морозо- та вогнестійкість забезпечуються зовнішнім та внутрішнім шарами штукатурки стін та стель, а також конструкціями підлог (рисунок 1). Для подачі та укладки бетонної суміші застосовується комплект малої механізації.

Як залишена опалубка в системі "Пластбау" використовуються плити пінополістирольні для стін (рисунок 1,в) і перекриттів за ГОСТ 15588-86, ТУ 301-05-3-89 "0" (рисунок 1,6). Опалубка перекриттів вкладається на монтажний поміст.

Після установки арматури, замонолічування перекриттів та порожнин в залишеній опалубці виникають рамні або рамно-в'язеві каркасно-плитні конструкції, здатні сприймати всі види навантажень, що діють на будинок.

1.2 Розробка проектно-кошторисної документації для будівництва будинків системи "Пластбау" повинна виконуватись в порядку, передбаченому СНіП 1.02.01-85 по узгодженню з НВБО "Перспектива", за якою закріплено право головної організації по супроводженню даних норм.

1.3 При проектуванні, будівництві та експлуатації будинків системи "Пластбау" в частині вимог, що доповнюють дані норми, необхідно враховувати вимоги діючих розділів СНіП та державних стандартів колишнього СРСР та СНД, що діють в Україні, ДБН, державних стандартів, санітарних норм та правил України.

Проектування будинків для будівництва на ділянках, що характеризуються виділенням метану на поверхню, слід здійснювати з врахуванням вимог "Инструкции по защите зданий от проникновения метана" (Мінвуглепром СРСР - Макіївка, 1985).

1.4 Проектно-кошторисна документація будинків для звичайних та складних умов будівництва повинна містити комплекс заходів, що забезпечують міцність, жорсткість, стійкість, захист від шуму, нормативні показники мікроклімату, пожежну та екологічну безпеку та експлуатаційну надійність будинків. Заходи по забезпеченню пожежної та екологічної безпеки будинків повинні відповідати розділам 2.1, 2.2, 2.3, 3.3, 4.3 даних норм, СНіП 2.01.02-85* та іншим розділам СНіП (див. п. 1.3).

1.5 Конструктивні рішення фундаментно-підвальної (підземної) частини будинків повинні розроблятися в декількох варіантах щодо різних умов будівництва. При розробці проекту для використання в широкій галузі зміни основних розрахункових параметрів для підроблюваних територій або просадних грунтів необхідно передбачати розробку варіантів підготовки основ та конструкцій фундаментів, водо-захисту та конструктивних заходів, що забезпечують зниження вартості будівництва, трудозатрат та витрат будівельних матеріалів. Рекомендується не більше 2-3 варіантів перерізів конструкцій, а число варіантів по армуванню приймати з умови, щоб перевитрата арматури не перевищувала 5-10 %. Мінімально необхідна витрата арматури в підземних конструкціях встановлюється під час прив'язки проекту.

ДБН В.2.6-6-95 С.3

2 проектування будинків

2.1 Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення

2.1.1 Відсіки, деформаційні шви, планувальні та конструктивні схеми

2.1.1.1 Конструкція будинків повинна забезпечувати можливість їх розрізання на відсіки з тим, щоб площа відсіків, а також їх довжина не перевищувала допустимих з розрахунку виникнення температурно-усадкових деформацій або нерівномірних деформацій основи.

Відсіки будинку розділяються вертикальними деформаційними швами.

2.1.1.2 Відстань між деформаційними температурно-усадковими швами та їх ширину слід призначати за розрахунком з урахуванням кліматичних умов будівництва та конструктивних характеристик будинку. Допускається призначати відстань між швами без розрахунку, керуючись табл. 1. Ширину швів слід призначати не менше 20 мм.

Таблиця 1

№№ пп

Температурні зони України

Відстань між деформаційними, температурно-усадковими

швами, м

120

III

150

2.1.1.3 Конструкція деформаційних швів повинна забезпечувати можливість вільних вертикальних та горизонтальних переміщень примикаючих одна до одної частин будинку. Замикання деформаційних швів не допускається. В місцях влаштування деформаційних швів слід робити утеплені парні стіни.

Деформаційні шви повинні відділяти суміжні частини будинку одна від одної по всій висоті, включаючи фундаменти та конструкції покриття. З'єднання відсіків за допомогою гнучких вставок не допускається. Шви завширшки 20 мм допускається ущільнювати герметиками.

2.1.1.4 Планування будинків та розташування сходової клітки слід здійснювати так, щоб граничний час евакуації з найбільш віддаленого приміщення не перевищував 15 хв. Відстань від дверей квартир або інших приміщень до сходової клітки або виходу назовні повинна бути не більше 30 м, а при виходах в тупиковий коридор або галерею - не більше 20 м.

2.1.1.5 Для запобігання розповсюдження продуктів термодеструкції та горіння пінополістиролу на шляху евакуації необхідно передбачати тамбури з каналами димовидалення, що відсікаються від сходових кліток дверима, обладнаними закривачами, з ущільненням в притворах. Канали димовидалення в тамбурах слід виконувати монолітними залізобетонними, цегляними або комбінованими, перерізом 110х160 мм з отворами на кожному поверсі та виводом каналів за межі покрівлі. В цегляних каналах кладку слід армувати стержнями діаметром 5 Вр-І через 3-4 ряди.

2.1.1.6 Найменшу ширину та найбільший нахил сходових маршів слід приймати в відповідності зі СНіП 2.08.01-89 та СНіП 2.08.02-85.

2.1.1.7 В місцях встановлення інженерного обладнання або проходу інженерних комунікацій через внутрішні та огороджувальні конструкції повинно передбачатися щільне заповнення негорючими матеріалами (мін. повсть) та будівельним розчином на всю товщину конструкції, при цьому товщина захисного шару заповнення повинна бути не менше товщини шару в місці встановлення обладнання або проходу комунікацій.

2.1.1.8 Підпілля слід передбачати вентильованими (з продухами). Площа продухів повинна складати не менше 1/400 площі підпілля.

2.1.1.9 Межі вогнестійкості для конструкцій будинків повинні відповідати даним табл. 2. Для досягнення вказаних меж вогнестійкості необхідно виконувати наступні конструктивні заходи:

- армування перекриттів, стін та вузлів їх з'єднання - виходячи з умов роботи будинку як рамної конструкції;

- влаштування поверхових залізобетонних обв'язочних балок розміром 160 мм (ширина) х 240 м (висота) - по периметру зовнішніх та внутрішніх стін, які заважають розповсюдженню вогню по вертикалі;

ДБН В.2.6-6-95 С.4

- встановлення конструктивного армування в зонах перекриттів завширшки не менше 1,2 м, рахуючи від обв'язочних балок, з кроком стержнів в сітках (або окремих стержнів) не більше 100 мм, діаметр стержнів 8-10 А-І. Стержні в сітках (або окремі стержні) необхідно заводити в обв'язувальні балки на довжину 12d стержня з обов'язковими відгинами на кінцях стержнів;

- товщину штукатурки стін та перекриттів призначати у відповідності з розв'язанням одномірної або багатомірної задачі термопружності з урахуванням вогневої дії у вигляді стандартної кривої, не менше:

- 30 мм - для будинків з найбільш віддаленою точкою по горизонталі 20 м і по вертикалі 12м при перліто (вермикуліто)-цементній штукатурці та площі приміщення не більше 20 м² та при цементно-пісчаній штукатурці - не більше 12 м²;

- 50 мм - для будинків з найбільш віддаленою точкою по горизонталі понад 20 м і по вертикалі від 12 до 18м при перліто (вермикуліто)-цементній штукатурці та площі приміщення не більше 20 м² та при цементно-піщаній штукатурці - не більше 12 м²;

- оштукатурювання стін та перекриттів по двох шарах сітки, що кріпиться сталевими стержнями діаметром 3,5-5 мм з кроком 600 мм, які з'єднуються з робочою арматурою в'язальним дротом. Сітки слід розташувати на відстані 10 мм одна від одної та від поверхні пінополістиролу;

- влаштування борозен завглибшки 10-15 мм на поверхні стінових блоків з пінополістиролу, заповнення яких підвищує стійкість та зчеплення штукатурного шару з поверхнею утеплювача.

Таблиця 2

№№

пп

Найменування будівельних конструкцій

Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій, год. (над рискою) та максимальні межі розповсюдження вогню по них, см (під рискою)

Колони (стояки)

2/0

Зовнішні стіни

0,25/0

Міжквартирні стіни

0,5/40

Стіни сходових кліток

2/0

Перекриття

0,75/25

Перегородки, що відділяють загальні коридори від інших приміщень

0,75/0

Міжквартирні перегородки

0,25/40

Сходові площадки, косоури, балки та марші сходових кліток

1/0

2.1.1.10 Для стін сходових кліток товщина захисної штукатурки повинна бути не менше 5 см.

2.1.1.113 визначення системи "Пластбау" (п. 1.1) та конструктивних рішень випливає, що на її основі може бути одержана просторова рамна в ортогональних напрямках та рамно-в'язева з плоскими рамами в одному та в'язями в іншому ортогональному напрямку розрахункові системи.

Для будинків до 5 поверхів, що проектуються в звичайних та складних умовах, допускається використання будь-якої з наведених вище систем.

2.1.1.12 Прийнята конструктивна система будинку та система горизонтальних в'язей між суміжними вертикальними елементами повинні забезпечувати надійність спільної роботи конструкцій будинку від всіх видів навантажень при нормальних та екстремальних впливах. При проектуванні бетонних та залізобетонних елементів для забезпечення умов їх виготовлення потрібної довговічності та спільної роботи арматури і бетону слід виконувати вимоги СНіП 2.03.01-84.

2.1.1.13 Площа поперечного перерізу в'язей між суміжними вертикальними елементами в рамно-в'язевих системах слід приймати за розрахунком, але для кожного поверху не менше:

- для стояків зовнішніх та внутрішніх рам - 0,5 см² на 1 м довжини фасаду;

- для стояків рам, які включають зовнішні та внутрішні стояки, - 1,0 см² на 1 м довжини рами.

2.1.1.14 Сталеві в'язі та їх з'єднання повинні бути захищені від вогневого впливу. Захист від вогневого впливу повинен забезпечувати міцність в'язі протягом часу, що дорівнює потрібній межі вогнестійкості конструкцій, які з'єднуються в'язями, що проектуються.

ДБН В.2.6-6-95 C.5

Для в'язей, що з'єднують зовнішні несучі елементи з внутрішніми, повинен передбачатися захист від корозії.

2.1.1.15 Перемички над отворами в зовнішніх та внутрішніх стінах слід проектувати з врахуванням їх використання як в'язей суміжних стояків.

2.1.2 Матеріали

2.1.2.1 Залізобетонні вироби для збірних фундаментів, плити пінополістирольні для залишеної опалубки стін та перекриттів, столярні вироби для заповнення віконних та дверних отворів, ізоляційні, дахові та оздоблювальні матеріали повинні прийматися у відповідності з нормативними документами на вироби та матеріали.

2.1.2.2 Для виготовлення монолітних залізобетонних елементів стін та перекриттів слід застосовувати бетонну суміш за ГОСТ 7473-85 на щільних заповнювачах, яка надходить до місця укладки в готовому стані.

Проектний клас бетону за міцністю на стиск може бути В15, В20, В25 та В30 при умові досягнення 70% міцності на 7 добу та 100% на 28 добу при середній температурі тверднення 20°С.

Марка за зручністю укладки - П4

Найбільша крупність заповнювачів - 10...15 мм

Для стін, не врахованих в розрахунку будинку, допускається використання бетонної суміші на пористих заповнювачах.

2.1.2.3 Нормативні та розрахункові характеристики міцності бетону приймаються у відповідності з діючими нормами проектування бетонних та залізобетонних конструкцій.

2.1.2.4 Розрахункові опори бетону для граничних станів першої групи R_b та R_bt слід понижувати шляхом множення на коефіцієнти умов роботи, які характеризують специфіку виготовлення та роботи монолітних конструкцій. Коефіцієнти умов роботи та їх значення слід приймати:

- для елементів з бетону природного тверднення в умовах експлуатації, несприятливих для зростання міцності (вологість навколишнього середовища менше 75%), - g_b₂ = 0,90;

- для стінових конструкцій, що бетонуються у вертикальному положенні (висота бетонування більше 1,5 м) -g_b₃ = 0,85;

- для тих самих конструкцій з найбільшими розмірами перерізу менше 30см - g_b_s = 0,85.

Коефіцієнт g_b₂ враховується при визначенні R_b та R_bt коефіцієнти g_b₃ та g_bs - R_b. Коефіцієнти вводяться незалежно один від одного шляхом їх перемноження.

2.1.2.5 Значення початкового модуля пружності бетону Е_b при стиску та розтягу, початкового коефіцієнта поперечної деформації v (коефіцієнт Пуассона) та модуля зсуву бетону G приймаються за діючими нормами проектування бетонних та залізобетонних конструкцій.

2.1.2.6 Для штукатурки стін та перекриттів повинні застосовуватись малоусадні або безусадні цементно-піщані розчини.

Для зовнішньої штукатурки слід застосовувати цементно-піщаний розчин складу 1:3,5 з маркою за морозостійкістю F50. Захисний шар штукатурки в нормальній та вологій зонах повинен мати опір водопроникненню, який забезпечує при випробуваннях один з наступних граничних станів:

- відсутність крапельного протікання зразка захисної штукатурки завтовшки 50 мм з двома іншими розмірами 150х150 мм, при тиску на нього стовпа води заввишки 100 мм на протязі 48 годин;

- водовбирання матеріалу такого самого зразка не більше 0,5 г/см² при вологості його 6% під тиском стовпа води заввишки 100 мм на протязі 48 годин;

- водовбирання контрольного такого самого зразка не більше 1,5 г/см² при натурних випробуваннях будинку в трьох місцях фасадної сторони - одне на перемичці та два на простінках, під тиском стовпа води заввишки 100 мм за 48 годин;

- тиск водяного стовпа, заввишки 100 мм створюється за допомогою спеціальної методики та спецпристосування.

Для внутрішньої штукатурки слід застосовувати перліто (вермикуліто) - або цементно-піщані розчини, які задовольняють вимоги вогнестійкості (п. 2.1.1.9). Склад перліто (вермикуліто) - цементної штукатурки - 1:1:8 (цемент, вапно, перлітовий (вермикулітовий) пісок).

ДБН В.2.6-6-95 С.6

2.1.2.7 Для армування залізобетонних конструкцій будинків повинна застосовуватися арматура, яка задовольняє вимоги відповідних державних стандартів або затвердженим у встановленому порядку технічні умови та належить до одного з наступних видів:

- стержньова гарячекатана гладка класу А-І, періодичного профілю класів А-ІІ, А-ІІІ, А-ІІІв, А-IV, A-V, A-VI;

- стержньова термомеханічне зміцнена періодичного профілю класу Ат -ivc;

- дротяна холоднотягнута звичайна періодичного профілю класу Вр-І.

2.1.2.8 Як робочу арматуру слід переважно застосовувати:

а) стержньову арматуру класу А-ІІІ;

б) арматурний дріт діаметром 3-5 мм класу Вр-І (у зварних сітках та каркасах);

допускається застосовувати:

в) стержньову арматуру класу А-І та А-ІІ - для поперечної арматури, а також як поздовжню, якщо інші види арматури не можуть бути використані;

г) термомеханічне зміцнену стержньову арматуру класу Ат-ivc - для поздовжньої арматури зварних каркасів та сіток;

д) стержньову арматуру класів A-V, A-VI, а також гарячекатану класу A-IV - тільки для поздовжньої робочої арматури в'язаних каркасів та сіток. При цьому арматура класів A-V та A-VI може використовуватися тільки як стиснута.

2.1.2.9 Нормативні та розрахункові опори арматури та значення модуля пружності арматури E_s приймаються у відповідності зі СНіП 2.03.01-84.

2.1.2.10 Для армування штукатурних шарів слід використовувати дрібночарункову (NN 15-20) сітку за ГОСТ 5336-86 або відповідну за розмірами чарунки та площі поперечного перерізу сталі просічно-витяжну сітку, яка виготовляється з листової неоцинкованої дахової сталі за ГОСТ 17715-72*.

2.1.2.11 Сумарна питома активність природних радіонуклідів у будівельних матеріалах не повинна перевищувати за РСН 356-91, 370 Бк×кг ^-1.

2.1.3 Конструкції підземної частини будинків

2.1.3.1 Конструкції підземної частини будинків, що зводяться на грунтах з характеристиками середньої величини модуля деформації Е > 100 кг/см² та коефіцієнта мінливості стиску a_Е<1,5, повинні відповідати вимогам розділу СНіП 2.02.01-83 по проектуванню основ будинків та споруд у звичайних умовах будівництва. При значеннях Е<100 кг/см² або (a_Е>1,5 слід враховувати особливості ґрунтових основ, в тому числі розглянуті в п.п. 2.4 та 2.5.

2.1.3.2 Вибір типу фундаменту виконується при розробці індивідуального або прив'язці типового проекту на основі ТЕО (ТЕР). При цьому співставляються варіанти, виконані з урахуванням конкретних інженерно-геологічних умов майданчика будівництва та необхідності попередження нерівномірних деформацій основи, які можуть викликати появу та розкриття тріщин в огороджувальних шарах штукатурки в надземній частині будинку.

2.1.3.3 Допускається використання фундаментів наступних типів:

- стрічкові монолітні типу конструкцій "Пластбау" та збірні (рисунок 2);

- плитні (при слабких грунтах, а також при значеннях (a_Е > 1,2);

- пальові (при насипних грунтах, намивних основах, наявності зон пливунів, зсувних схилів).

2.1.3.4 Збірні стрічкові фундаменти слід проектувати з використанням типових фундаментних плит, блоків та панелей. Влаштування збірних фундаментів слід передбачати з порядовою перев'язкою конструкцій.

У верхньому ряду фундаментних блоків слід передбачати колодязі завглибшки не менше висоти ряду, які використовуються для анкерування монолітних стояків надземної частини будинку.

2.1.3.5 Допускається влаштування східчастих збірних фундаментів з перепадом висот. В цьому випадку, якщо по довжині фундаментів 3 та більше сходів, по верху фундаментів слід влаштовувати монолітний пояс з бетону класу за міцністю на стиск В15 з армуванням за розрахунком, але не менше 0,2% площі поперечного перерізу поясу. Монолітний пояс може влаштовуватися також і в збірних стрічкових фундаментах без перепаду висот. В цих випадках анкерування стояків здійснюється в монолітному поясі.

ДБН В.2.6-6-95 С.8

- між коробками віконних та дверних блоків та внутрішнім шаром з полістиролу повинен бути шар набетонки (штукатурки) на вертикальних поверхнях не менше 7 см;

- штукатурка вертикальних відкосів повинна армуватися тими самими сітками та за таким самим принципом, що і на поверхнях стін, для чого сітки стін належить завести на бокові поверхні з напуском не менше 10 см;

- коробки дверних та віконних блоків повинні бути покриті одним шаром толю для пароізоляції;

- основне кріплення коробок здійснюється до бетонного (залізобетонного) елемента завтовшки не менше 10 см, в який закладаються спеціальні дерев'яні пробки;

- додаткові кріплення коробок здійснюються до поверхонь штукатурки, для чого в ній також закладаються дерев'яні пробки.

Водонепроникність стику віконного заповнення та стіни повинна бути забезпечена конфігурацією нижньої частини отвору, звідки відводиться вода з-під віконного блока.

2.1.4.3 Для стін, що призначені для роботи в особливо несприятливих умовах (різкі коливання добових температур в зимовий час, тривала дія косих дощів, експлуатація в умовах вологих субтропіків та ін.), слід передбачати спеціальні заходи захисту зовнішніх стін:

- влаштування облицювання з водонепроникних негорючих листових матеріалів (склопластик, базальтоцемент, керамічна плитка та ін.);

- влаштування фарбувальної гідроізоляції кількома (не менше двох) шарами кремнійорганічної фарби.

2.1.5 Внутрішні стіни та перегородки

2.1.5.1 Товщина міжквартирних, міжкімнатних стін та перегородок, а також стін сходових кліток повинна визначатися вимогами міцності, звукоізолюючої здатності та вогнестійкості. Конструкція стін повинна відповідати наведеній на рисунку 2.

2.1.5.2 Під час проектування внутрішніх стін слід в необхідних місцях передбачати вентиляційні канали.

2.1.5.3 В конструкціях внутрішніх стін та перегородок між сітками армування слід передбачати спеціальні пристрої для схованої електропроводки - трубки із незгораючих та важкозгораючих матеріалів, які замонолічуються в стінах при зведенні разом з роздільними коробками. Не рекомендується для схованої електропроводки передбачати в огороджувальних шарах штукатурки канали та борозни.

2.1.6 Перекриття

2.1.6.1 Міжповерхові перекриття системи "Пластбау", багатошарові, акустичне неоднорідні, повинні задовольняти вимоги міцності, жорсткості, звукоізолюючої здатності від повітряного та ударного шуму і вогнестійкості. Конструкція перекриттів повинна відповідати наведеній на рисунку 2.

2.1.6.2 Армування несучих конструкцій перекриттів призначається за розрахунком на дію силових та вогневих впливів, при цьому розрахунковим сполученням є сума нормативного статичного навантаження при одночасній вогневій дії 1 годину.

2.2 Основні розрахункові вимоги

2.2.1 Разрахункові вимоги розроблено з урахуванням розділу СНіП 2.03.01-84 щодо розрахунку конструкцій системи "Пластбау" на дію статичних навантажень.

2.2.2 Конструкції будинків системи "Пластбау" повинні задовольняти вимоги розрахунку за двома групами граничних станів під час всього строку експлуатації, а також під час їх зведення:

- перша група - за втратою несучої здатності;

- друга група - за непридатністю до нормальної експлуатації.

2.2.3 Розрахунком за граничними станами першої групи слід перевіряти:

- всі конструкції будинків та їх з'єднання для попередження руйнувань під час дії силових впливів в процесі будівництва та розрахункового строку експлуатації будинку;

- основу будинку для попередження втрати її несучої здатності при спільній дії вертикальних та горизонтальних навантажень.

2.2.4 Розрахунком за граничними станами другої групи слід перевіряти:

ДБН В.2.6-6-95 С.9

- будинки в цілому для обмеження: прогину верхівки будинку при дії горизонтальних навантажень;

деформацій основи;

- перекриття, покриття, сходові майданчики, марші та інші елементи, що згинаються, для обмеження їх прогинів та розкриття тріщин від вертикальних навантажень;

- стіни будинку (колони та огороджувальні шари) для обмеження розкриття тріщин від вертикальних та вітрових навантажень, нерівномірних осідань основ та температурно-вологісних впливів.

2.2.5 В складі монолітних конструкцій стін та перекриттів статичні навантаження сприймають монолітні бетонні та залізобетонні елементи.

Шари армувань штукатурки є самонесучими і до складу розрахункових бетонних та залізобетонних перерізів не включаються.

2.2.6 Для будинків, що розраховуються на спільну дію вертикальних та горизонтальних навантажень за недеформованою схемою, величина прогину верхівки будинку в звичайних грунтових умовах не повинна перевищувати 0,001 його висоти. Прогин будинку підраховується з урахуванням піддатливості основи.

2.2.7 Граничне значення середньої осадки будинку за умови забезпечення зберігання інженерних комунікацій, вимощень та входів в будинок не повинне перевищувати 10 см.

2.2.8 Гранично допустимі значення спільних нерівномірних деформацій основи та будинку за вимогами міцності, стійкості та тріщиностійкості конструкцій встановлюються розрахунком з урахуванням конструктивно-планувальних рішень будинку.

2.2.9 Граничні прогини перекриттів та покриттів будинків системи "Пластбау" не повинні перевищувати:

при L < 6м - (1/200)L;

при 6м ≤ L ≤ 7,5м -3 см;

при L > 7,5M- (l/250)L,

де L - проліт елемента.

2.2.10 Розкриття тріщин, які перетинають робочу арматуру несучих конструкцій, що визначається розрахунком, за умови захисту арматури від корозії не повинно перевищувати: при тривалому розкритті 0,3 мм, при короткочасному 0,4 мм.

2.2.11 Розкриття тріщин в шарах армованої штукатурки не допускається. При розрахунку тріщиностійкості шарів штукатурки слід враховувати нормативні силові та вогневі впливи.

2.2.12 3 перерахованих в СНіП 2.01.07-85 навантажень в розрахунках будинків системи "Пластбау" необхідно враховувати наступні:

постійні:

- вага конструкцій будинку;

- боковий тиск грунту на стіни підземної частини будинку;

тривалі.

- навантаження на перекриття приміщень горища, нормативні значення яких дорівнюють 0,7 кПа (70 кгс/м²);

- навантаження на перекриття від ваги людей та меблів з пониженим нормативним значенням та перегородок. Навантаження від перегородок допускається враховувати як рівномірно-розподілені, приймаючи їх значення на основі розрахунку для схем розміщення перегородок, що припускаються, але не менше 0,5 кПа (50 кгс/м²);

- снігове навантаження з пониженим нормативним значенням;

- температурні кліматичні впливи з пониженими нормативними значеннями;

- вологісні впливи, обумовлені зменшенням початкової вологості виготовлення до рівноважного стану та які супроводжуються деформаціями усадки;

- впливи нерівномірних деформацій основи, що виникають при обтисканні грунту навантаженнями від будинку та не супроводжуються зміною структури та властивостей грунту;

- впливи, обумовлені повзучістю матеріалів;

короткочасні:

- навантаження на перекриття житлових будинків з повним нормативним значенням;

- снігове навантаження з повним нормативним значенням;

- температурні кліматичні впливи з повним нормативним значенням;

ДБН В.2.6-6-95 С.10

- вітрові навантаження;

особливі:

- впливи просадних основ, які виникають під час замочування просадних грунтів;

- впливи осідань земної поверхні в районах гірських виробок;

- навантаження, викликані різкими порушеннями нормальних умов експлуатації (пожежа та ін.).

2.2.13 Сполучення навантажень при розрахунку будинку та основ слід визначати у відповідності з розділами СНіП 2.01.07-85 та СНіП 2.02.01-83.

2.2.14 Зусилля, які діють в стінових конструкціях та в перекриттях, в залежності від характеру прикладення зовнішніх навантажень, особливостей системи, що розраховується, та потрібної точності розрахунку слід визначати на основі просторових або плоских розрахункових схем. Просторові розрахункові схеми дозволяють визначати зусилля в конструкціях та їх переміщення від зовнішніх навантажень довільного напрямку. При використанні плоских розрахункових схем зовнішні навантаження вважають діючими в одній визначеній площині, яка співпадає з площиною ідеалізованої схеми будинку.

2.2.15 Просторові розрахункові схеми можуть застосовуватися у вигляді:

- систем пластин,

- просторових рам;

- рамно-в'язевих систем.

Розрахункові схеми у вигляді рамно-в'язевих систем з плоскими рамами та в'язями найбільш доцільні при визначенні зусиль та переміщень при дії вертикальних навантажень.

В додатку наведені методика та результати статичних розрахунків багатоповерхових та багатопро-гонових плоских рам будинків за системою "Пластбау" для звичайних умов будівництва при дії вертикальних навантажень. Наведені дані охоплюють практично увесь клас плоских рам, можливих у будівництві за системою "Пластбау".

2.3 Визначення показників вогнестійкості конструкцій та токсичності при пожежі

2.3.1 Показники вогнестійкості та токсичності, а саме: межі вогнестійкості конструкцій, межі розповсюдження вогню по них, група займистості утеплювача (залишеної опалубки), потенціальна токсична небезпека деструкції (ПТНД, г/м³), токсикометричний показник Н_сл50, г/м³, які визначаються у відповідності з даними нормами, слід вносити в проекти конструкцій за умови, що їх виконання повністю відповідає описанню, даному в нормах.

2.3.2 Межа вогнестійкості будівельних конструкцій дорівнює часові t_u (в годинах або хвилинах) від початку вогневого впливу до початку одного з граничних станів за вогнестійкістю:

- втрати несучої здатності;

- втрати теплоізолюючої здатності (за підвищенням температури на поверхні, яка не обігрівається);

- втрати суцільності.

2.3.3 Втрата несучої здатності характеризується обваленням або прогином конструкцій, значення якого виключає можливість її подальшої експлуатації.

2.3.4 Граничний стан за теплоізолюючою здатністю визначається підвищенням температури на поверхні конструкції, яка не обігрівається, в середньому більше ніж на 190°С або в будь-якій точці цієї поверхні більше ніж на 220°С в порівнянні з температурою конструкції до випробування.

2.3.5 Втрата суцільності (щільності) характеризується виникненням в конструкціях або стиках наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум'я.

Займистість матеріалів, з яких виконана конструкція, не визначає межі її вогнестійкості. В той же час слід враховувати, що застосування займистого матеріалу може понизити межу вогнестійкості конструкції, якщо швидкість його вигоряння буде вище швидкості прогрівання.

2.3.6 Межа вогнестійкості може бути визначена під час вогневого стандартного випробування конструкцій або розрахунком. Щоб одержати середній результат, в розрахунках слід використовувати середні дослідні значення теплотехнічних та механічних характеристик матеріалів.

2.3.7 Для оцінки вогнестійкості конструкцій на підставі розрахунків необхідно мати достатні відомості про межі вогнестійкості конструкцій, аналогічних тим, що розглядаються, за формою, матеріалами та конструктивному виконанню, а також відомості про основні закономірності їх поведінки під час пожежі.

ДБН В.2.6-6-95 С.11

2.3.8 В розрахунках при дії стандартного температурного режиму та нормативного навантаження встановлюються граничні стани за втратою несучої та теплоізолюючої здатності, при цьому величина r_u підраховується від початку вогневого впливу до моменту, коли несуча або теплоізоляційна здатність конструкції стає недостатньою.

2.3.9 Для визначення несучої здатності конструкції спочатку знаходять розподіл температури по перерізу в контрольний момент часу і потім підраховують несучу здатність конструкції в той же момент часу з урахуванням змінених механічних властивостей прогрітих бетону та арматури.

2.3.10 Оцінка теплоізолюючої здатності конструкції, тобто температури на її ненагріваній поверхні в контрольний момент часу від початку вогневого впливу, виконується шляхом розв'язання нелінійного рівняння теплопровідності перерізу конструкції з врахуванням умов конвективного теплообміну на її нагріваних та ненагріваних поверхнях. Знайдені значення температури ненагріваної поверхні співстав-ляються з гранично допустимими.

2.3.11 Допускається не визначати точне розрахункове значення межі вогнестійкості конструкції, обмежуючись перевіркою зберігання конструкцією теплоізолюючої та несучої здатності в момент часу, що дорівнює потрібній межі вогнестійкості.

2.3.12 Розрахунок межі вогнестійкості конкретної конструкції допускається виконувати за одномірними або багатомірними розрахунковими моделями з урахуванням стандартної температурної кривої та залежності коефіцієнта теплопровідності від температури.

2.3.13 Межа вогнестійкості шаруватих огороджувальних конструкцій за теплоізолюючою здатністю може дорівнювати або, як правило, бути більшою суми меж вогнестійкості окремо взятих шарів.

2.3.14 Якщо в проекті вказано розрахункове значення межі вогнестійкості несучої конструкції, слід навести також значення статичних навантажень, для яких вона визначена.

2.3.15 Межа розповсюдження вогню по стінових огородженнях та перекриттях визначається за методикою, викладеною в СНіП 2.01.02-85.

2.3.16 ПТНД слід визначати за сукупністю показників, що характеризують процес термодеструкції пінополістиролу, який проходить при температурі 280-700°С, і які включають показники втрати маси, кількісного та якісного складу продуктів при термодеструкції.

2.3.17. Для пінополістиролу марки ПСВ-СВ показники для визначення та якісний склад ПТНД повинні відповідати даним, наведеним в табл. 3-6. Кількісний склад ПТНД визначається при найбільш небезпечній температурі 450°С, при якій спостерігається найвища токсичність термодеструктивної газової суміші.

Таблиця 3 - Показник втрати маси пінополістиролу (ППС) марки ПСВ - СВ, визначений за результатами термодериватографічного аналізу, маса зразка 50 мг

№№

пп

Температура в

°С

Втрата маси ППС в мг при швидкості нагрівання печі в °С/хв

2,5

100

0,5

5,0

3,0

200

1,5

1,0

20,5

3,5

300

3,0

2,0

24,0

6,5

400

20,0

45,0

50,0

47,0

450

50,0

47,0

50,0

48,0

500

50,0

47,5

50,0

ДБН В.2.6-6-95 С.12

Таблиця 4 - Якісний склад продуктів термоокислювальної деструкції пінополістиролу марки ПСВ - СВ в %

№№

пп.

Найменування компонентів

Температура деструкції в °С

100

200

300

400

500

600

700

Бензол

сліди

0,46

0,9

0,3

1,0

сліди

Толуол

сліди

6,9

8,3

3,3

Ксилол

25,4

26,7

6,0

7,3

4,2

Пропилбензол та його полімери

4,2

5,4

Стирол

2,6

12,7

13,6

43,6

60,9

82,6

88,0

Метилстирол

2,8

4,9

0,2

0,9

1,9

Первинні спирти

1,0

1,6

0,05

1,0

Вторинні спирти, ефіри

7,3

4,3

0,2

4,9

Третинні спирти

2,2

3,1

Ацетон

2,5

3,1

6,1

0,2

2,6

Парафін

41,2

9,5

7,2

2,2

9,0

3,7

Олефіни + нефтени С₂+С₉

28,8

15,8

11,8

2,9

7,0

4,7

Дієни С₃-С₈

24,8

8,1

5,9

1,4

5,2

2,8

Таблиця 5 - Характеристика ведучих компонентів термоокислювальної деструкції пінополістиролу при температурах 450, 500 та 650°С (насиченість 100 -112,5 г/м³)

t,°C

Основні компоненти ПТНД, що аналізуються

Виявлені концентрації, мг/м³

Клас небезпеки

Значення кратності перевищення ГДКр.З. за III кл. небезпеки

Ведучий компонент

450

Стирол

2700

III

540,0

стирол

толуол

820

III

16,4

бензол

760

227,5

бензол

5200

260,0

окис вуглецю

СО₂

7000

500

Стирол

2650

III

530,0

стирол

толуол

700

III

14,0

бензол

400

119,5

бензол

СO

700

26,5

СO₂

7000

650

Стирол

2950

III

590,0

стирол

толуол

980

III

19,6

бензол

450

134,5

бензол

500

19,0

СO₂

4700

ДБН В.2.6-6-95 С. 13

Таблиця 6 - Кількісний склад ПТНД пінополістиролу (мг/м³) при t = 450°С та різних насиченостях

Основні компоненти,

що аналізуються

Насиченність, г/м³

17,5

25,0

35,0

50,0

75,0

100,0

Стирол

600

1000

1175

1600

2000

2700

Бензол

125

360

320

760

Толуол

170

400

760

820

сліди

1450

5200

СО₂

600

1200

4500

5000

6000

7000

2.3.18 Токсикометричний показник Н_сл50 характеризує небезпечну масу продуктів термодеструкції при t = 450°С, яка діє на організм на протязі 30 хв., та одночасно враховує вплив на організм всіх летючих продуктів горіння та їх комбіновану дію. Для ПСВ - СВ Н_сл50 складає 73,9 г/м³, що за класифікацією полімерних матеріалів за критерієм токсичності продуктів горіння з урахуванням часу впливу відповідає III класу небезпеки - речовини помірно небезпечні.

2.3.19 Встановлена аварійно допустима маса в приміщеннях (М_аду, г/м³) - максимально допустима кількість пінополістиролу ПСВ - СВ, що підлягає термодеструкції в процесі всього вогневого впливу та виділеного в приміщення, дорівнює 25,5 г/м³.

2.3.20 Значення М_аду при розробці проектів допускається визначати експериментальне або розрахунком, при цьому конструкція може вважатися придатною, якщо на протязі часу евакуації жителів з найбільш віддаленої точки будинку, але не менше 30 хв., виконується умова:

, (1)

де М_ф - експериментальне або теоретично визначена маса термодеструктивного пінополістиролу.

2.3.21 При експериментальному визначенні фактичної маси пінополістиролу, що підлягає термодеструкції, через кожні 5 хв. здійснюється відбір газоповітряної суміші всередині приміщення, після чого на підставі табл. 3-6 по лінійній інтерполяції встановлюється фактична маса дестругованого пінополістиролу.

Числові значення температур в шарах пінополістиролу, що підлягає термодеструкції, в умовах експерименту контролюються по середньостатистичних показаннях термопар, розміщених в різних точках по товщині полістиролу в конструкції.

2.3.22 При визначенні розрахунковим шляхом фактичної маси термодестругованого пінополістиролу слід користуватися наступним алгоритмом:

- розв'язується термопружна задача при крокові часу 5 хв. та заданій стандартній кривій теплового впливу, при цьому визначаються прирости температур по товщині комплексної конструкції;

- у відповідності з раніш визначеним приростом температур встановлюються прирости напружень та деформацій;

- у відповідності зі встановленою зміною температур визначається маса термодестругованого пінополістиролу та відповідні цьому компоненти термодеструкції;

- здійснюється порівнювання фактичної маси термодестругованого пінополістиролу з М_аду .

2.3.23 Аналітичний вираз стандартної кривої вогневого впливу слід приймати у вигляді:

t = 345 lg (480t + 1) + 20, (2)

де t, год. - час від початку вогневого впливу;

20°С - температура середовища біля необігріваних поверхонь;

t, °С - температура обігріваної поверхні.

Розрахунок токсичної безпеки та мас продуктів термодеструкції пінополістиролу марки ПСВ - СВ наведені в додатку (п. 3.1).

ДБН В.2.6-6-95 С.14

2.4 Особливості проектування будинків для спорудження на підроблюваних територіях

2.4.1 Особливості об'ємно-планувальних та конструктивних рішень

2.4.1.1 Конструкція будинків для спорудження на підроблюваних територіях повинна забезпечувати можливість їх розрізки деформаційними (осадовими) швами на окремі відсіки прямокутної форми, що не мають зміни поверховості.

2.4.1.2 Злами несучих стін в плані не рекомендуються. При необхідності зламів (не більше 1,5м) слід передбачати конструктивні заходи, які забезпечують сприйняття зусиль від впливу основи, що деформується.

Отвори в стінах підвалу слід призначати мінімально допустимих розмірів і не розміщувати їх в місцях з максимальними зусиллями.

2.4.1.3 Довжину будинків без деформаційних (осадових) швів або відсіків слід призначати в залежності від гірсько-геологічних умов та особливостей конструктивно-планувальних схем. Орієнтовні довжини 1 - 5-поверхових будинків або відсіків наведені в табл.7.

Таблиця 7

Група територій	Очікувані деформації земної поверхні			Очікувана висота уступу h, см	Довжина відсіків, м, для будинків висотою в поверхах
Група територій	Відносна горизонтальна деформація розтягу або стиску є, мм/м	Нахил і, мм/м	Радіус кривизни R, км	Очікувана висота уступу h, см	1-2	3-4
1	12 ³ e > 8	20 ³ і > 10	1 £ R < 3	-	24	20
II	8 ³ e > 5	10 ³ і > 7	3 £ R < 7	-	36	24
III	52 ³ e > 3	7 ³ і > 5	7 £ R < 12	-	42	30
VI	3 ³ e > 0	5 ³ і > 0	12 £ R < 20	-	60	40
Ік	-	-	-	25 ³ h > 15	20	14-18
ІІк	-	-	-	15 ³ h > 10	24	20
IIIк	-	-	-	10 ³ h > 5	36	24
IVк	-	-	-	5 ³ h > 0	40	36

2.4.1.4 Деформаційні шви між відсіками будинку повинні забезпечувати їх можливий нахил при нерівномірних деформаціях основи у відповідності з п.5,6 РСН 227-88.

2.4.1.5 Ширина деформаційних (осадових) швів приймається за розрахунком відповідно до СНіП 2.01.09-91, але не менше 200 мм.

2.4.1.6 Фундаменти будинку або його відсіків повинні, як правило, закладатися на одному рівні. При закладанні фундаментів суміжних відсіків на різних відмітках перехід від більш заглибленої частини до менш заглибленої слід здійснювати уступами не крутіше 1:2 при висоті кожного не більше 60 см. В цьому випадку, якщо передбачений фундаментний пояс, його слід закладати на відмітці найвищої частини підошви фундаментів, а нижче поясу до проектних відміток фундаменти заглиблювати кладкою з місцевих матеріалів, відділяючи її від поясу швом ковзання.

2.4.1.7 На майданчиках, які складені грунтами з модулем деформації Е < 10 МПа (100 кг/см²), а також при можливості різкого погіршення будівельних властивостей грунтів основи внаслідок зміни гідрогеологічних умов майданчика при підробці рекомендується застосовувати грунтові подушки.

Грунтові подушки слід застосовувати також і на майданчиках, які складені малостискуваними грунтами з модулем деформації Е > 25 - 30 МПа з метою зниження несприятливих впливів деформацій земної поверхні.

2.4.1.8 Підземна частина будинку може бути вирішена за жорсткою, піддатливою або комбінованою схемою. При цьому у всіх випадках можливе влаштування горизонтального шва ковзання.

ДБН В.2.6-6-95 С.15

Проектування будинків без шва ковзання допускається у випадку застосування підземної частини, здатної повністю сприймати зусилля від горизонтальних деформацій основи.

Жорстка конструктивна схема повинна забезпечувати роботу фундаментів зі стінами підвалу. Шов ковзання при цьому слід розташовувати під підошвою фундаментів.

Піддатлива або комбінована схема виконується із застосуванням фундаментних плит, шов ковзання при цьому розташовується над фундаментними плитами під стінами підвалу.

2.4.1.9 У випадку, коли прогнозовані нахили будинків або зусилля та деформації в несучих конструкціях, які викликані надмірним осіданням основ, перевищують допустимі, можуть бути передбачені конструктивні заходи по вирівнюванню будинків.

2.4.1.10 В підземній частині будинків, що проектуються з урахуванням вирівнювання повинно передбачатися підвальне приміщення заввишки від підлоги до низу конструкцій, що виступають не менше 1,9м.

2.4.1.11 В будинках, що проектуються з урахуванням вирівнювання за допомогою домкратів або пристроїв з піщаним заповненням, слід передбачати горизонтальний розподільний шов між фундаментами та стінами підвалу.

При вимірюванні методом вибурювання рекомендується не влаштовувати горизонтальний роздільний шов між фундаментами та стінами підвалу.

При товщині стін підвалу менше 40см необхідно передбачати фундаментний пояс перерізом не менше 40´40см (у випадках застосування домкратів).

2.4.1.12 Місце розташування отворів для встановлення домкратів в плані будинку повинні забезпечувати приблизну рівність вантажних площ від ваги вище розміщених конструкцій, що приходяться на кожний домкрат.

Мінімальні розміри отворів для рекомендованих домкратів конструкції НДІБК показані на рисунку 3, а.

У випадках застосування вимірювальних пристроїв з піщаним заповненням влаштування фундаментного поясу та отворі для розташування домкратів не вимагається (рисунок 3, б).

Типи підземної частини будинків, які рекомендуються для різноманітних умов будівництва, вказані в табл..8.

Таблиця 8

Групи підроблюваних територій	Рекомендовані типи підземних конструкції
Групи підроблюваних територій	Ескіз	Описання
IV, III, II, Ivк		Збірні, збірно-монолітні або монолітні нерозрізні без вирівнювальних пристроїв з розташуванням шва ковзання (1) над або під плитами фундаменту
I, IIIк		Збірно-монолітні або монолітні розрізні зі швом ковзання (1) на рівні верху фундаментних плит та вирівнювальними пристроями (2) над швами ковзання
IIк , Iк при S > 2см		Монолітні розрізні на рівні верху фундаментних плит з вирівнювальними пристроями (2) над фундаментними плитами та швом ковзання (1) під ними
Iк при S < 2см		Монолітні нерозрізні з вирівнювальними пристроями (2) під підошвою фундаменту та швом (1) або без шва ковзання над вирівнювальним пристроєм

ДБН В.2.6-6-95 С.16

а - підземна частина з нішами для домкратів; б - те саме з піщаним заповненням роздільного шва; 1 - ніші для домкратів; 2 - піщане заповнення; 3 - армувальні елементи; 4 - огороджувальні елементи.

Рисунок 3 - Конструкції підземної частини з вирівнювальними пристроями.

2.4.1.13 В будинках з піддатливими фундаментами (при шві ковзання, розташованому між фундаментами та стінами підвалу) підлоги по грунту слід проектувати нежорсткими. При жорстких конструкціях підлог по периметру всіх стін підвалу необхідно передбачати шви, ширина яких встановлюється розрахунком.

2.4.1.14 3 метою забезпечення в процесі вирівнювання будинку нормальної експлуатації трубопроводів, які розташовуються в підвалі, при проектуванні систем внутрішнього водопроводу та каналізації необхідно передбачати:

- прокладання труб за межами отворів, які передбачені для розміщення вирівнювальних пристроїв;

- кріплення стояків та розвідних трубопроводів до конструкцій, що розташовані над горизонтальним роздільним швом між опорною та тією частиною будинку, що піднімається;

- влаштування отворів для пропуску труб через стіни та фундаменти з забезпеченням зазору між трубою та будівельними конструкціями, який перевищує розрахункове значення переміщення будинку на 100мм;

- наявність компенсаторів, які забезпечують горизонтальні та вертикальні переміщення трубопроводів.

2.4.2 Особливості розрахунку будинків на підроблюваних територіях

2.4.2.1 Метою розрахунку та конструювання підземної частини і основи є обмеження зусиль та деформацій в надземних конструкціях будинку допустимими значеннями, а також запобігання появи в конструкціях тріщин з перевищенням граничних параметрів, вказаних в СНіП 2.01.09-91.

2.4.2.2 Розрахунковий опір грунтів основи (R_о), а також розміри фундаментів слід визначати у відповідності з п.9.3 СНіП 2.02.01-83.

З метою значного зменшення зусиль в несучих конструкціях будинку рекомендується:

- проектувати основи та фундаменти по фактичних модулях деформації грунтів з перевищенням розрахункових опорів, які визначаються за СНіП 2.02.01-83, при використанні діаграм деформування грунтів, одержаних в реальних умовах будівельних майданчиків (випробування стандартних штампів або фундаментних блоків), та узгоджені зі спеціальною організацією.

2.4.2.3 Розрахунок підземних конструкцій та основ слід виконувати на розрахункові сполучення навантажень та впливів, вказаних в табл. 9 і 10.

В доповнення до вимог діючих нормативних документів в табл. 9 наведені особливі сполучення 8 та 9, які необхідно враховувати в розрахунках для визначення допустимих деформацій основи та підземних конструкцій (II група граничних станів) з метою забезпечення несучої здатності надземних конструкцій (І група граничних станів).

Таблиця 9

Група гранич-них станів	Номер розрахункових комбіна- цій навантажень та впливів	Коефіцієнти надійності за навантаженням та сполучень в розрахункових та комбінаціях, різних за тривалістю навантажень та впливів
		Постійні від власної ваги конструкцій, об'ємна маса яких		Тривалі (в т.ч. короткочасні з пониженим значенням, табл.3 СНіП 2.01.07-85)			Короткочасні (в т.ч. зменшені в частині тривалих)			Особливі
		Більше 1800 кг/м³	1800 кг/м³ та менше, а також штукатурні та ізоляційні шари	Від ваги людей та меблів	Снігові	Вплив нерівномірних деформацій основи	Від ваги людей, меблів та обладнання, повне нормативне значення яких		Снігові	Райони гірських виробок, просадочні грунти
		Більше 1800 кг/м³		Від ваги людей та меблів	Снігові	Вплив нерівномірних деформацій основи	³ 2кПа	< 2кПа	Снігові	Райони гірських виробок, просадочні грунти
1	1	1,1	1,3	-	-	-	1,2	1,3	-	-
	2	1,1	1,3	-	-	1; 0,95	1,2	1,3	1,4; 0,9	-
							0,9	0,9
	3	1,1	1,3	-	-	-	1,2	1,3	1,4; 0,8	1
							0,8	0,8
	4	1,1	1,3	-	-	-	1,2	1,3	-	1
							0,8	0,8
2	5	1	1	1; 0,95	1; 0,95	1; 0,95	-	-	-	-
	6	1	1	1; 0,95	-	-	1; 0,9	1:0,9	-	-
	7	1	1	1; 0,95	1; 0,95	1; 0,95	1; 0,9	1:0,9	-	-
	8	1	1	1; 0,95	-	1; 0,95	-	-	-	1
	9	1	1	1; 0,95	-	1; 0,95	1; 0,8	1; 0,8	1; 0,8	1

ДБН В.2.6-6-95 С.18

Таблиця 10

Конструкція, що перевіряється розрахунком	Номери розрахункових комбінацій (див. табл. 9)
Конструкція, що перевіряється розрахунком	I група граничних станів	II група граничних станів
Основа	2,3	5,8
Фундаменти	2,3	7
Стіни підвалу	2,3	7,9
Перекриття над підвалом	1,4	6

2.4.2.4 Особливістю розрахунку підземних конструкцій є необхідність визначення прогинів та вигинів на рівні перекриття при особливому сполученні навантажень. Одержані величини використовуються при розрахунку надземних конструкцій на задані вертикальні переміщення; при цьому повинна бути забезпечена несуча здатність надземних конструкцій (граничний стан першої групи).

2.4.2.5 Граничні значення відносних деформацій надземних конструкцій, що задовольняють вимоги розрахунку по першій групі граничних станів, наведені в табл. 11. В таблиці позначені DS, DU, відповідно різниця осадок опорних перерізів балки та горизонтальних переміщень верху та низу колони; L, Н - лінійні розміри елементів в світлі.

Таблиця 11

Конструкції

Відносні переміщення

DS/L

DU/H

Монолітні залізобетонні балки з бетону класу В20 та вище з площею стиснутої опорної арматури більше 50% розтягнутої

0,005

Залізобетонні колони з площею поперечного перерізу менше 0,1 м²

0,006

2.4.2.6 Граничне значення відносного прогину (вигину) будинку не повинно перевищувати 0,0012 при основному сполученні навантажень.

Нахили будинків, які визначаються при особливому сполученні навантажень, не повинні перевищувати 0,008.

2.4.2.7 Як розрахункові схеми рекомендуються системи перехресних балок, що лежать на нелінійно-деформованій основі з викривленою або ступінчастою поверхнею (рисунок 4).

2.4.2.8 При жорсткому з'єднанні стрічкових фундаментів зі стінами підвалу або при наявності шва ковзання між фундаментами та стінами підвалу розрахунковою схемою є рама (рисунок 4,а), яка працює на навантаження з її площини. В такій розрахунковій схемі при наявності шва ковзання стержні обох напрямків моделюють роботу поздовжніх і поперечних стін та ділянок перекриттів, що до них примикають. У випадках жорсткого з'єднання фундаментів зі стінами вказані стержні моделюють спільну роботу стін, фундаментів та ділянок перекриттів.

2.4.2.9 Як розрахункова схема фундаментів з вирівнювальними пристроями рекомендується система перехресних балок, які лежать на нелінійно-деформованій основі з заданим переміщенням у вигляді циліндричної або ступінчастої поверхні. У випадку розташування шва ковзання між фундаментами та стінами підвалу розрахункова схема приймається у вигляді крапкових опор або переривчастих опорних стрічок. В цьому випадку, якщо стіни підвалу та фундаменти запроектовані у вигляді перехресних стрічок, розрахунковою схемою є складена система з двох балочних ростверків (рам), з'єднаних між собою односторонніми в'язями, які працюють на стиск та зсув (рисунок 4,6). В такій розрахунковій схемі стержні нижнього ростверку моделюють роботу стрічкових перехресних фундаментів, стержні верхнього ростверка - стін підвалу та ділянок перекриттів, що до них примикають.

Жорсткість односторонніх в'язей відповідає жорсткості опорних елементів або вирівнювальних пристроїв.

При розрахунку будинку в стадії вирівнювання як вихідні дані задають відносні деформації в'язей (вирівнювальних пристроїв з піщаним заповненням) або зусилля від домкратів.

ДБН В.2.6-6-95 С.19

а - розрахункова схема без вирівнюювальних пристроїв; б - те саме з вирівнюювальними пристроями;

1 – стіни підвалу та фундаменти; 2 - стіни підвалу; 3 - фундаменти; 4 - односторонні в'язі.

Рисунок 4 - Розрахункові схеми підземної частини будинку.

2.4.2.10 Допускається використання балочних розрахункових схем, коли зміною конструктивних, силових та деформаційних параметрів будинку в напрямку двох інших вимірів можна знехтувати.

2.4.2.11 Стіни підвалу розраховують спільно з фундаментами або без них (при наявності шва ковзання) на розтяг зі згинанням та дію поперечних сил в площині стін, а також на згинання і кручення з площини стін.

2.4.2.12 Плиту перекриття слід додатково розраховувати на згин та розтяг при основному та особливому сполученні навантажень.

2.4.2.13 Всі види фундаментів розраховують на згин з площини стін, а фундаменти, які запроектовані у вигляді безперервних перехресних стрічок - додатково на розтягувальне зусилля вздовж стін, а також згин з площини стін.

2.4.2.14 При розрахунках в стадії вирівнювання будинків необхідна перевірка фундаментів на зусилля від домкратів та інших вирівнювальних пристроїв. Зусилля, які передаються домкратами на фундаменти, визначаються за формулою:

P_g= l,10(G+T-N_o)/n, (3)

де G - розрахункова маса будинку, що піднімається;

Т - рівнодійна сумарних зусиль, що виникають на вертикальних поверхнях конструкцій, які стикаються з грунтом, при підйомі будинку;

N_o - рівнодійна реактивних тисків по підошві фундаментів, відносно якої відбувається поворот будинку;

п - кількість домкратів, які розміщуються під всім будинком.

2.4.2.15 Модель основи слід приймати у вигляді нелінійно-непружної системи, яка відображає нелінійний зв'язок між деформаціями (осіданнями s) та навантаженнями (питомим тиском р), відмінність у деформаційних властивостях основи при навантаженні та розвантаженні, несучу здатність основи, порушення контакту між фундаментом та основою.

Нелінійно-непружну залежність, яка відображає пружно-пластичні властивості ґрунтового капів-простору можна прийняти у вигляді діаграми, наведеної на рисунку 5. Діаграма містить три характерних ділянки: ділянка І описує "первинне" завантаження повторного завантаження в інтервалі тисків від О до р₁ величина осідання s визначається за формулою (5); ділянка III відповідає випадкові відриву фундаментів від основи

, (4)

, (5)

Рисунок 5 -

Рисунок 5 – Розрахункова залежність між осіданнями та тисками (контактними напруженнями) для нелінійно-деформованої основи

де s₀– осідання у розглядуваній точці поверхні основи при питомому тиску p₀.

R¢_пр– гранично допустимий тиск на основу при вертикальному навантаженні, яке характерізує його несучу здатність;

s₁, p₁– координати точки, що лежить на кривій “первинного” завантаження (рисунок 5), від якої розпочинається розвантаження і до якої шлях повторного завантаження йде по ділянці II діаграми;

k – коефіцієнт розвантаження основи, що визначається як відношення повного осідання основи до її пружної складової (s/s_y) при питомому тиску p₀ .

Значення параметрів діаграми s₀, p₀, R¢_пр, k визначаються за результатами польових випробувань грунтів штампами в шурфах (свердловинах).

Неоднорідність геологічної будови основи враховується шляхом задання відповідних значень параметрів s₀, p₀, R¢_пр, k в ряді точок під підошвою фундаменту, які вибираються в залежності від характеру залягання шарів, наявності окремих лінз грунту та різноманітних включень.

Діаграма деформування відображає односторонній зв’язок фундаменту з основою – грунт сприймає тільки стискувальні напруження.

2.4.2.16 Розрахунок будинку на вплив вертикальних деформацій основи у вигляді ступінчастого осідання або циліндричного викривлення поверхні рекомендується виконувати в 2 етапи. На першому етапі розв’язується контактна задача по визначенню взаємодії фундаменту з поверхнею основи, на другому – визначаються зусилля в несучих конструкціях. При цьому, реактивні тиски, визначені на першому етапі, розглядаються як навантаження на будинок від основи, що осіла.

2.4.2.17 Реактивні тиски по підошві фундаментів та узагальнені зусилля в будинку при найбільш несприятливих впливах деформованої основи рекомендується визначати (1 етап розрахунку) з заданим гранично допустимим значенням прогинів та вигинів будинку, що дозволяє одержувати мінімально допустимі значення зусиль в несучих конструкціях (2 етап розрахунку).

2.4.2.18 У випадку використання балочних розрахункових схем (п.2.4.2.10) максимальні узагальнені зусилля визначаються за формулами:

, (6)

, (7)

, (8)

ДБН В.2.6-6-95 С.24

Рисунок 9 - Позначення та визначення варіантів ліній уступів або твірних циліндричних поверхонь основи відносно осей будинку.

2.4.2.19 Для будинків, які розташовуються під кутом a³15° до ліній уступів або твірних циліндричної поверхні осідаючої основи (рисунок 9), визначають наступні узагальнені зусилля:

М_^^оп, М_II^оп, М_^^ов, М_II^ов, Q_^^оп, Q_II^оп, Q_^^ов, Q_II^ов, Т_^^оп, Т_II^оп, Т_^^ов , Т_II^ов , буквені позначення яких означають максимальні узагальнені моменти (М°), поперечні (Q°) та горизонтальні (Т°) зусилля при прогині (п), та вигині (в) будинку, поздовжня вісь якого розташовується перпендикулярно (^) або паралельно (||) лінії уступу або твірній поверхні основи, що осідає.

2.4.2.20 Узагальнені максимальні моменти та поперечні сили визначаються від впливів основи, що викривляється по циліндричній поверхні (г) або ступінчастої основи (h), яка осідає, узагальнені горизонтальні зусилля - від відносних деформацій розтягу або стиску основи (e).

2.4.2.21 У випадку розташування несучих стін підземної частин будинку під прямим кутом до ліній уступів або твірних поверхні основи, що осідає, (рекомендоване розташування), визначаються тільки узагальнені зусилля у вказаних стінах:

М_^^оп, М_^^ов, Q_^^оп, Q_^^ов, Т_^^оп, Т_^^ов

Узагальнені зусилля М° та Q° рекомендується визначати за таблицями або графіками, які наводяться

в проектах в залежності від R × s, h/s та К_п (див. п.2.4.2.18).

2.4.2.22 Узагальнені зусилля Т° слід визначати у відповідності з вказівками п.п. 7.19 - 7.29 "Руководства по проектированию зданий и сооружений на подрабатываемых территориях", часть II (М.Стройиздат, 1986 г.).

Рекомендується в проектах виконувати таблиці або графіки узагальнених зусиль Т°, які визначаються в залежності від відносних горизонтальних деформацій основи, а також деформаційних та характеристик міцності грунтів.

2.4.2.23 Вибір варіанту підземної частини будинку за несучою здатністю виконується з умови, щоб максимальні узагальнені зусилля в конструкціях від силових впливів в найневигідніших комбінаціях не перевищували допустимих узагальнених зусиль, вказаних в проекті для варіанту, що розглядається. Вказані умови мають вигляд:

; ; ; , (12)

де , - максимальні значення узагальнених поперечних сил, які визначаються за формулами:

(13)

(14)

- максимальні значення узагальнених згинальних моментів, які визначаються за формулами:

Відстань між деформаційними, температурно-усадковими

Втрата маси ППС в мг при швидкості нагрівання печі в °С/хв

ДБН В.2.6-6-95 С.22